Наказ “Про запобігання, порядок реагуванння на випадки булінгу та застосування заходів виховного впливу в БПШ “Казка”
nakaz-zapobihannia-bulinhu-2Завантажити
nakaz-zapobihannia-bulinhu-2Завантажити
Гуляючи шкільними коридорами ви, мабуть, часто бачили невеличкий кабінетик, на якому висить табличка «Психолог». Хто ж це за людина така? Для чого вона є в навчальному закладі і чому до неї немає черги, як в американських молодіжних кінострічках? Зараз я вам трішки розповім.
Для чого існує в школі психолог?
Щоб знайти відповіді на усі ці питання, варто визначити кілька понять, які варто розуміти на самому початку:
Будь-яка особа, що звертається за допомогою до спеціаліста допомагаючих професій, називається клієнтом. У випадку зі шкільним психологом, клієнти – це учні, вчителі, адміністрація, батьки та родини учнів.
Психолог – спеціаліст, основною задачею якого є визначення потреб клієнта, проведення тестувань та опитувань, консультування і за необхідністю – подальше скеровування до фахівця, який має повноваження працювати з конкретними проблемами. Наприклад, психіатр чи психотерапевт. Також психолог може допомогти у визначенні напрямку психотерапії, в яку варто піти клієнту в залежності від результатів спільної роботи. В залежності від спеціалізації може бути пренатальним, дитячим, сімейним, шкільним, військовим і т.д. Може працювати у парі з психотерапевтом.
Психотерапевт – спеціаліст, який володіє глибинними техніками роботи з клієнтом, орієнтуючись на його попередній досвід, дитинство чи критичність запиту. В залежності від концепції своєї роботи, сфер в яких спеціалізується, технік, які застосовує, може називатись психоаналітиком, позитивістом, гештальтистом, арт-терапевтом, психодраматерапевтом, когнітивно-поведінковим терапевтом та ін. Максимально ефективно досягає результату у партнерстві з психологом чи психіатром.
Психіатр – спеціаліст з медичною освітою, який працює переважно з психічними захворюваннями та розладами, призначає медикаментозне лікування або стаціонар. Може працювати у парі з психотерапевтом, рідше – психологом.
Тепер вже можна і про шкільного психолога поговорити.
Шкільний психолог (ШП) надає екстрену консультативну підтримку учням, вчителям, родинам учнів. Тематика консультацій дуже обширна.
Проводить тестування задля визначення потенційних можливостей учнів та їх зон розвитку.
Організовує та/або проводить навчання у сфері психології та педагогіки для колег.
Консультує учнів щодо їх навчальної траєкторії, орієнтації на позитивний освітній результат.
Консультує вчителів у складних педагогічно-психологічних випадках.
Разом з вихователями розробляє та проводить виховні години, основна мета яких – надати підтримку дітям на усіх етапах їх дорослішання.
За запитом адміністрації навчального закладу, може робити анкетування для зрізу актуальних потреб учасників навчального процесу.
Чого точно не може робити шкільний психолог:
Займатись сімейною психотерапією;
Займатись психокорекційною роботою (у випадку, якщо психолог не має кваліфікації «дефектолог»);
Працювати з дитячими залежностями;
Рекомендувати чи призначати медичні препарати;
Працювати з дитиною без письмової згоди батьків, за запитом колег чи сторонніх осіб;
Займатись пропагандистською діяльністю;
Звертатись до психолога у школі ще не стало популярним. Ще з 90-их не до кінця викорінились думки, що ШП працюють лише з дітьми з неблагополучних родин, з тими, хто проявляє девіантну поведінку і «хворими на голову». А ще, від дорослих можна почути фрази на кшталт «Я що, псих, щоб до психолога звертатись?». Через це дуже важко виховувати культуру психічного здоров’я та займатись психогігієною із школярами. Тішить те, що все більше молоді знають про те, що ШП – це людина, головна задача якої – допомогти, підтримати, направити та скоригувати під час особистісного розвитку.
ТИПОВІ ВАРІАНТИ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ І ВІДНОСИН, ЩО
СТИМУЛЮЮТЬ ПОЗИТИВНУ ПОВЕДІНКУ В ДІТЕЙ
(ЗА Д. ЛЬЮІСОМ)
- Я відповідаю на всі запитання і реагую на всі висловлювання дитини.
- Серйозні запитання і висловлювання дитини я сприймаю серйозно.
- Я поставив стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.
- Я не лаю дитину за безлад в її кімнаті чи на столі, якщо це пов’язано з творчим заняттям і робота ще не завершена.
- Я виділив дитині кімнату (або частину кімнати) винятково для її занять.
- Я показую дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за її
досягнення. - Я доручаю дитині посильні домашні обов’язки.
- Я допомагаю дитині будувати її власні плани і приймати рішення.
- Я беру дитину в поїздки по цікавих місцях.
- Я допомагаю дитині поліпшити результати її роботи.
- Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми різних соціальних і культурних прошарків.
- Я встановлюю розумний поведінковий стандарт і стежу, щоб дитина його дотримувалася.
- Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша чи краща за інших дітей.
- Я ніколи не караю дитину приниженням.
- Я забезпечую дитину книжками і матеріалами для її улюблених занять.
- Я привчаю дитину мислити самостійно.
- Я регулярно читаю дитині.
- Я привчаю дитину до читання з дитинства.
- Я спонукаю дитину придумувати історії, фантазувати.
- Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.
- Я знаходжу час щодня, щоб побути з дитиною наодинці.
- Я заохочую участь дитини у плануванні сімейних справ і подорожей.
- Я ніколи не дражню дитину.
- Я хвалю дитину за вивчені вірші, оповідання, пісні.
- Я вчу дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
- Я спонукаю дитину бачити проблеми і вирішувати їх.
- Я не хвалю дитину безпредметно і нещиро.
- Я чесний в оцінюванні своїх почуттів до дитини.
- Не існує тем, які я зовсім виключаю для обговоренім з дитиною.
