24 лютого.

Четверта річниця повномасштабної війни.
Не “конфлікту”. Не “кризи”.
Війни.
Чотири роки тому росія розпочала вторгнення в Україну. Чотири роки спроб стерти нашу ідентичність — мову, культуру, пам’ять.
Це не лише про території.
Це — про право на існування.
Українські вчителі продовжують навчати. Діти продовжують учитися. Освіта стала формою спротиву. Бо війна ведеться не тільки ракетами. Вона ведеться за свідомість.
І саме тому сьогодні важливо називати речі своїми іменами. Це — війна росії проти України.
Чотири роки болю.
Чотири роки втрат.
Чотири роки незламності.
Пам’ятаємо кожного і кожну із загиблих.
Підтримуємо кожного і кожну, хто боронить.
Працюємо — щоб перемогти.
Бо після темряви завжди сходить сонце. Але сходить воно лише там, де його вибороли.