Навчання ГРАМОТИ
дітей старшого дошкільного віку
(методичні рекомендації)

Часто батьки замислюються над питанням: чи потрібно навчати дитину читати й писати перед школою?
Усім добре відомо, що невміння читати або повільне читання (по буквах) є серйозною перешкодою в навчанні дитини в школі. Крім того, установлений факт: семилітня дитина важче опановує читання, ніж шестилітня, а той п’ятилітня.

Виявлено, що в певному віці («від 2 до 5») дітям надзвичайно цікаво займатися звуковими аспектами мови. Цей дитячий інтерес допомагає ввести «занурити» дитину в дивний світ звуків, відкрити для неї ази фонетики й морфології мови й у такий спосіб навчити читати в 5-6 річному віці.

(4-5 років) При цьому дошкільники осягають певну систему закономірностей рідної мови, навчаються чути звуки мови, розрізняють голосні (наголошені й ненаголошені), приголосні (тверді й м’які), порівнюють слова за звучанням, знаходять спільність й відмінність, ділять слова на склади, будують слова з фішок, що відповідають звукам, тощо.

(6-7 років) Згодом дошкільники вже можуть ділити мовний потік на речення, речення – на слова, знайомляться з усіма буквами алфавіту, складають із них слова й речення, уживаючи граматичні правила написання, опановують злитий і за складами способи читання.

До школи вихованці мають іти не тільки вміючи читати (відповідно запитів батьків та можливостей самої дитини), але й аналізуватиусне мовлення, грамотно складати з букв абетки слова й речення.

Навчаючи дитину письма, ми свідомо обмежуємося підготовкою руки до писання. Для дітей 3-4 років ми рекомендуємо довільні вправи для рук і пальців – рухи, що імітують письмо за певними зразками, які дитина опановує, навчається керувати своїми руками й пальцями. Це підготовчий етап.

Діти 5-6 років навчаються сприймати в робочому рядку різні предметні образи, наближені до конфігурації букв, і писати друковані літери. При письмі особливо важливо не стільки опанувати окремі вміння , скільки сформувати весь комплекс готовності дитини до писання: поєднання темпу й ритму мовлення з рухами очей і руки.

Усе навчання проходить у захоплюючій ігровій формі й образному контексті зрозумілих дитині ситуацій.

СЕРЕДНЯ ГРУПА: заняття з грамоти проводяться 1 раз на два тижня, починаючи з жовтня, бажано у підгрупах. Можливо їх провести інтегрованим заняттям у поєднанні грамоти з орієнтуванням у просторі чи конструюванням.
Мета: підготовка до опанування звукового аналізу слів і розвитку в дітей керування руками й пальцями для елементарної підготовки руки до письма. Фонетико-фонематична робота з дітьми середньої групи: діти порівнюють, змінюють слова; виділяють окремі звуки, у тому числі й інтонаційно; виокремлюють звуки, диференціюють їх на тверді й м’які. На заняттях широко використовуються словесні матеріали: вірші, лічилки,Ю приказки, казки, історії, ігрові ситуації. Підготовка руки до письма: головне місце посідає образний контекст руху, його словесний супровід та емоційне ставлення дитини до того, що вона зображує.

СТАРША ГРУПА: заняття з грамоти проводяться 1 раз на тиждень, починаючи з вересня, бажано у підгрупах.
У старшій групі діти навчаються безпосередньо грамоти. Робота триває у двох напрямках:

• Засвоєння фонетичних аспектів мовлення, тобто здатність орієнтуватися у звуковій системі мовлення, поступово осягаючи її закономірності ( проведення звукового аналізу слів, диференціація звуків за їхніми якісними характеристиками (голосні наголошені, ненаголошені; приголосні тверді й м’які); порівняння слів за звучанням, підбір слів на заданий звук; вичленовування словесного наголосу; опанування графічного запису складового поділу. )
• Підготовка руки до писання – опанування писального інструменту й деяких графічних умінь ( робота в зошиті: діти навчаються обводити олівцем зовнішній контур предметів (сонечко, будиночок, зірочки, тобто опанувати графічні вміння.

МАТЕРІАЛ необхідний для проведення занять даного циклу:

• Картки-схеми звукового складу слів із зображенням предмета й клітинок під ним ( 3,4,5 звуків),
• Смужки-схеми звукового складу слів із 3,4,5 звуків
• Фішки-картки для позначення виділених звуків аналізованого слова, по шість штук червоного (0 голосний звук), синього ( – твердий приголосний), зеленого кольору ( = м’який приголосний), які лежать у пеналах для кожної дитини
• Навчальна дошка
• Індивідуальні указки для дітей
• Набори предметних малюнків
• Забезпечити кожну дитину робочим зошитом для підготовки до писання й сприйняття форми букв.

Роль вихователя і музичного керівника під час проведення свят і розваг

Самому музичному керівникові складно організувати дитячу музичну діяльність. Вихователь – перший помічник музичного керівника. Участь вихователя в музичному розвитку дітей визначається рівнем його музичної культури, музичних здібностей. Тому підготовка до музичного свята чи розваги починається зі співпраці музичного керівника з вихователем.

Перш за все проводиться консультація (за 1 місяць до свята) щодо складності сценарію, музичних номерів ідеї змісту сценарію. Ознайомлюється власне зі сценарієм, за місяць до свята, і допомагає музичному керівникові у підборі дітей (адже у святкових ранках чи розвагах повинні брати участь усі діти без винятку, незалежно від їх здібностей). Вихователь допомагає добирати кожній дитині такий матеріал до виступу, який вона могла б з успіхом і швидко оволодіти, щоб не почувати себе забутою на святі.

По-друге, брати активну участь у процесі навчання на музичних заняттях , бо власне на музичних заняттях іде підготовка до свята, а саме:

–  у молодших групах – співати разом з дітьми, не заглушуючи їхнього співу;

–  у середніх та старших групах діяти в міру необхідності, показуючи рух, нагадуючи ту або іншу побудову або даючи окремі вказівки в танці, вправі, грі…

–  бере активну участь у  відборі музичного матеріалу та направляє самостійну музичну діяльність дітей, включаючи її в ігри, прогулянки, трудовий процес тощо.

По-третє,ознайомлюється з тематикою свят, розваг та театральних дійств, що будуть проводитися протягом навчального року та дає свої поради чи вводить певні корективи.

Вихователь спрямовує самостійну музичну діяльність дошкільників, створюючи і регулярно поповнюючи відповідно до віку куточки самостійної музичної діяльності, добирає музику до ігор, прогулянок, трудової діяльності, використовуючи вивчений дітьми на музичному занятті матеріал, підтримує інтерес до музики, формує позитивне ставлення до неї. Здебільшого вихователі усвідомлюють важливість музичного виховання у загальному розвитку дошкільника. Задля цього вони створюють належні педагогічні умови, прагнуть, аби пісні, музичні ігри, хороводи ввійшли в життя дітей, стали їх улюбленим заняттям. Однак трапляються випадки,коли вихователь, не вважає за потрібне активно брати участь у музичному занятті, святі, самостійній музичній діяльності. Таке ставлення педагогів до роботи приводить до того, що на музичному занятті дітям стає нецікаво, адже заняття в залі, на якому працює лише музичний керівник, більше занятий грою на музичному інструменті, недостатньо розкриває перед дитиною чарівний світ музики.

Робота з вихователем – дуже важлива ділянка діяльності музичного керівника. Основна мета цієї роботи в тому, щоб підвищити ефективність музично-виховної роботи в дошкільному закладі шляхом налагодження спільної діяльності.

      Важливою умовою проведення музичних розваг і свят виступає доцільна, зацікавлена й художньо-виразна активність вихователя та музичного керівника. Дорослі не лише перебирають на себе деякі ролі, а й взаємодіють із дітьми: співають разом з ними, грають в оркестрі, беруть участь у грі, танцюють у масовому танку.

Успішним естетичним проявом дошкільнят сприяє організація свят і розваг у вигляді діалогу-взаємодії дітей з вихователем, музичним керівником, батьками. Звідси й позиція сучасного підходу до організації свят і розваг. Якщо ж свято цілком будується на казковому сюжеті, то подеколи воно потребує розповідача.

Роль ведучого є чи не найвідповідальнішою в проведенні свят і розваг. Його емоційність, щирість, жвавість, уміння cпілкуватися з дітьми, виразне читання віршованих текстів та казок у великій мірі визначають загальний настрій і темп ведення свят.  Ведучий має не лише добре знати програму, а й уміти швидко реагувати на несподівані зміни. Оскільки музичною основою розваги є улюблені дитячі пісні, танки, музичні п’єси, ігри, то ведучий має добре знати умови й правила гри, вміти доступно пояснити їх дітям, слідкувати за їх дотриманням та намагатись охопити грою якомога більше дітей, уникаючи повторення одних і тих самих. Особливу увагу потрібно приділити малоактивним дітям, залучаючи їх до гри. Тому роль ведучого ігрового дійства, також заслуговує на увагу. Так, серед вимог щодо його умінь, виокремимо ті, які найбільше стосуються вихователя: емоційність, щирість, чітка дикція, культура мовлення, доброзичливість, вихадливість, інтелігентність, особиста активність, тактовність.

Вихователю потрібно створювати невимушену атмосферу, триматися просто: мова має бути правильною, красивою, без напруження. Ведучий має пам’ятати, що діти – це не актори, і доброзичливим, розумним словом, дотепним жартом, підказкою допомоги згладити всі можливі неприємності.

Вихователі, які не мають ролей, знаходяться біля дітей. Вони уважно слідкують, як сприймають діти той чи інший виступ, співають разом з ними, готують атрибути, деталі костюмів, вчасно переодягають дітей, при необхідності допомагають їм під час гри, танцю.

Підсумовуючи вищесказане, робимо висновок, що у музичному розвитку дітей вихователю відводиться важлива роль. Він проводить значну роботу, бо має безпосередній контакт з дітьми і може виявити їх інтереси та здібності, створити необхідні умови для розвитку творчої діяльності дітей у групах, узгоджуючи свої дії з музичним керівником. Привчаючи дітей естетично ставитися до музики, вихователь має докласти багато зусиль, виявити терпіння і наполегливість.

Тільки в спільній роботі музичного керівника і вихователя – запорука успіху в навчанні дітей!

Пам’ятка щодо організації ігрової діяльності дітей

• Не замінювати гру іншими видами діяльності.
• Плануйте гру у всі сфери життя дитини.
• Радійте, якщо дитина запросила Вас у гру, це хороший знак довіри і схвалення з її сторони.
• Граючись з дітьми, постарайтесь не бути дорослими.
• Не карайте дитину позбавленням гри.
• Якщо дитина порушує правила гри, постарайтесь до цього поставитись спокійно, це може бути приводом для доброзичливої розмови, пояснення.
• Уникайте насильницького розподілу ролей, краща психологічна допомога дитині — це ознайомлення з різними сферами діяльності.
• Колекціонуйте, як особливу цінність, улюблені ігри дітей: дидактичні, розвиваючі, комунікативні, ігри-імпровізації.
• Готуючись до наступного робочого дня, пам’ятайте, що нова гра — це найкращий подарунок дітям!

Методичні рекомендації щодо організації сюжетно-рольових ігор

Cюжетно-рольова гра – провідна діяльність дошкільників, яка задовольняє вікові потреби дітей та допомагає оволодіти знаннями і вміннями. У грі починається моральний та розумовий розвиток дитини, а головне – становлення особистості.

Відомі два джерела, які живлять дитячі задуми, спонукають реалізувати їх у грі.

Перше – явища і події навколишньої дійсності, які випадково спостерігають діти і які викликають у них інтерес.

Друге – продумана, послідовна організація дорослими доступних, цікавих вражень, що можуть збагачувати зміст гри.

Комплексний метод керівництва ігровою діяльністю передбачає два основних етапи:

1. Виникнення гри на основі вражень дітей у процесі ознайомлення із суспільними явищами, поглиблення і розвиток її за допомогою іграшок та замінників.

2. Активізація педагогічно доцільного змісту ігор – знань, моральних уявлень, творчості, самостійності – за допомогою рольового спілкування вихователя з дітьми, введення правил колективної гри.

Для забезпечення правильної організації та проведення сюжетно-рольової гри, необхідні:

– чіткість та послідовність планування навчально-виховної роботи з керівництва творчими іграми;

– зв’язок між навчанням на заняттях, творчими іграми та працею, спрямованими на задоволення потреби гри;

– складання перспективного планування підготовки сюжетно-рольових ігор на рік;

– конкретизація ігрової ситуації, безпосередньо вихователем у період гри, спираючись на знання та вікові особливості дітей, конкретну ситуацію, досвід, такт, педагогічну майстерність.

І. Вимоги до гри:

– кожна дитина повинна вміти виконувати будь-яку роль тієї чи іншої гри (мінятися ролями);

– вживати ввічливі слова – необхідна умова культури спілкування;

– включати в сюжетно-рольові ігри лічбу та вимір, переходячи від конкретних форм до більш абстрактних;

– ігровий матеріал має бути привабливий і розміщений у доступних для дітей місцях.

ІІ. Керівництво вихователя грою:

– знати психологічні та вікові особливості дітей дошкільного віку, індивідуальні – кожної дитини;

– завойовувати довіру у вихованців, розуміти ігрові задуми дітей, їх переживання, вміти встановлювати з ними дружні контакти;

– вміти пробудити у дитини інтерес, цікавість до гри, бажання гратися в колективі однолітків;

– добре знати структуру рольової гри, її чотири компоненти (розподіл ролей, ігрові дії ролей, ігрове застосування предметів та їх умовну заміну іншими предметами, стосунки між гравцями);

– проводити роботу з дітьми по ознайомленню з навколишнім життям, працею дорослих у різних сферах, щоб діти мали певні конкретні знання про навколишню дійсність, які б вони могли використати в грі;

– розвивати в процесі гри у дошкільників творчість, фантазію, уяву, використовуючи різноманітні прийоми: запитання, заохочення, репліку, вказівку, оцінку окремих персонажів, тощо;

– тримати в полі зору всіх учасників гри, а часом самому бути її учасником (з молодшими гратися разом, у старших дошкільників розвивати самостійність, цілеспрямованість, наполегливість);

– сприяти організації дитячого колективу у грі, вихованню дружніх почуттів, позитивних моральних якостей.

Пам’ятка педагогам

Девіз роботи педагогів нашого закладу:

«У центрі уваги – ДИТИНА,

у центрі роботи – ВИХОВАТЕЛЬ».

1. Прийшла до дитячого садка — зроби розумне і благородне обличчя.

2. Щоразу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє дитинство і про всяк випадок з’їж морозива.

3. Нехай усі моделі світу, побачивши твою посмішку, подадуть у відставку.

   4.  Не лізь у душу до дитини, якщо тебе про це не просили.

   5.  Йди на роботу з радістю, з роботи — з приємною втомою.

    6.  Жартуй до тих пір, поки не навчишся.

7.  Пам’ятай: поганий лікар може забрати життя, а поганий педагог — спопелити душу.

8. Приходити до дітей слід настільки підготовленою, щоб знати точно: для чого прийшла, куди прийшла, що робитимеш і чи буде від цього добре.

9.  Щоразу, коли хочеться нагрубіянити кому-небудь, рахуй до мільйона.

10.  Люби свою адміністрацію так само, як і вона тебе, і ти проживеш довге, щасливе педагогічне життя.

11.  Люби кого-небудь, і тоді в тебе все буде добре.

12.  Якщо до тебе прийшли на заняття, уяви, що ти актриса, найкращий педагог країни, найщасливіша людина.

13.  Завжди кажи батькам найкращу правду, яку ти знаєш.

14.  Пишайся своїми помилками, і тоді їх у тебе меншатиме.

15.  Найвищий прояв педагогічної успішності — посмішка на обличчях дітей.

16.  Якщо ти вмієш звичайнісінький факт подати як відкриття і здивувати і захопити дітей, то можеш вважати, що половину справи ти зробила.

17.  Пам’ятай: хороші педагоги живуть довго і майже ніколи не хворіють.

18.  Віддай роботі все, а коли вийдеш зі стін дитячого садка, розпочни нове життя.

19.  Намагайся завжди бути здоровою, навіть якщо в це ніхто не повірить.

20.  Одягайся так, щоб бути прикладом і для дітей, і для дорослих.

21.  Пам’ятай: якщо твій голос стає загрозливо хриплим, отже, ти робиш щось не те.

      22.  Добре, якщо пізнього вечора, коли ти згадуєш своїх вихованців, на обличчі з’являється      посмішка.

Сучасні підходи до організації ігор-занять з дітьми раннього та молодшого дошкільного віку (методичні рекомендації)

Л. С. Виготський в своїх дослідженнях доводить, що сприймання  є основною психічною функцією дітей раннього та молодшого дошкільного віку. Будь-яке сприймання в цьому віці відрізняється двома особливостями: афективний характер – так Виготський визначає першу особливість, яка відображає яскравість та емоційну забарвленість всього, що сприймає дитина. Друга особливість в тому, що саме на основі  сприймання розвиваються інші психічні функції дитини: увага, мова, мислення, уява.

          Мислення маленької дитини має наочно-дійову форму як вміння відтворювати раніше побачене на основі конкретної наочної ситуації. Виготський відзначає, що саме в цьому віці «вся свідомість працює на користь сприймання». Отже, для забезпечення гармонійного розвитку дітей 2-3 років педагогам необхідно створити умови для розвитку дитячого сприймання. А позитивними вони будуть лише тоді, коли педагог організує емоційно забарвлене сприймання дітьми предметів та явищ навколишньої дійсності, що переходить в дію,  яке супроводжується коментарями дорослого. Основним принципом організації навчання дітей раннього та молодшого дошкільного віку можна визначити так: що бачу, з чим дію, те і розумію!

      В ранньому та молодшому дошкільному віці  діти сприймають якийсь предмет або явище  по одній деталі, і спираючись на неї, осмислюють весь предмет. Таке сприймання цілого за однією деталлю  є природною особливістю дитячого сприйняття і носить назву «Синкретизм».

      Спираючись на дослідження Н.Короткової про особливості розвитку пізнавальної діяльності малюків, ігри – заняття   з дітьми 2-3 років  необхідно будувати на основі організації практичних дій з предметами та іграшками,  в  ігрових вправах з образно-символічними матеріалами: настільно-друкованими матеріалами, кубиками, предметними картинками.

        Пізнавальний розвиток дітей відбувається в різних видах діяльності: ігровій, продуктивній (малювання, ліплення, аплікація, конструювання),  сприйманні художньої літератури та музики яке організовується дорослими навколо тем, які близькі дітям. Він має цілісний   характер, що базується на цілісному сприйманні навколишнього світу.

        При такому підході до спільної діяльності дорослого з дітьми добре використовувати єдиний ігровий сюжет ( гра в козенят, зайчиків, прогулянка в ліс), або внесення та обігрування привабливої іграшки-персонажу ( лялька, ведмедик, іграшки з лялькового театру) чи  хтось приходить в гості і пропонує дітям погратися. Організація занять у формі вправ ігрового характеру дозволяє забезпечити цілісність образного сприймання, що найбільше підходить для дітей раннього віку.

Основні прийоми, які можна використати при організації ігор-занять з дітьми раннього віку:

–            Сюрпризні моменти, пов’язані з неочікуваною появою або зникненням іграшок та предметів.

–            Використання зорових (картинки, ілюстрації, книги, предмети та іграшки) слухових (музика, мова, шуми, записані на дисках ), тактильні (предмети та іграшки різної фактури і текстури) прийомів , поєднаних з супроводом дій дитини та коментарем дорослого чи невеличкими літературними текстами.

–            Прихід в гості до дітей іграшок чи персонажів лялькового театру з проханням допомогти їм в чомусь.

–            Спонукання малюків до наслідувальних рухів ( «Давайте пострибаємо як зайчики, політаємо як пташечки і т.д.).

–            Образно-виразний показ ілюстративного матеріалу («Ой, що тут у нас на таці стоїть? (вихователь заглядає під серветку і звертається до дітей: «Дітки, а знаєте хто до вас в гості прийшов? Звірята. Ось вони» і т.д.).

–            Використання загадок, потішок, творів художньої літератури, як цікавого моменту, що спонукає дітей до продуктивної пізнавальної діяльності ( «Падав сніг»).

Розвиток логічного мислення у дошкільнят засобами логіко-математичних ігор

Теоретичні та експериментальні роботи А.С Виготського, Ф.Н. Леонтьєва, С.Л. Рубенштейна свідчать про те, що жодне з специфічних якостей – логічного мислення, творчої уяви, осмисленої пам`яті – не може розвиватися у дитини незалежно від виховання, в результаті спонтанного дозрівання вроджених задатків.

      Необхідно розвивати мислення дитини, потрібно навчити її порівнювати, узагальнювати, аналізувати, розвивати мовлення, навчити дитину писати. Так як механічне запам’ятовування різноманітної інформації, копіювання міркувань дорослих, нічого не дає для розвитку мислення дітей. Тому навчання і розвиток дитини повинні бути невимушеними, здійснюватися через властиві конкретному віку види діяльності та педагогічні засоби. Таким розвиваючим засобом для старших дошкільнят виступає гра.

Граючи, дитина може не тільки закріпити раніше отримані знання, але і здобути нові навички, вміння, розвивати розумові здібності.

       У  сучасній педагогіці логіко математична гра розглядається, як ефективний засіб розвитку дитини, розвиток таких інтелектуальних психічних процесів як увага, пам’ять, мислення, уяву. За допомогою таких ігор дітей привчають самостійно мислити, використовувати отримані знання в різних умовах згідно поставлених завдань. Також розвиваються сенсорні здібності у дітей. У процесі гри, розвиток мислення й мови вирішується в безперервному зв’язку; при спілкуванні дітей у грі мова активізується, розвивається здатність аргументувати свої твердження, доводи.

      Логіко-математичні ігри спрямовані на тренуванні мислення при виконанні логічних операцій і дій. З метою розвитку мислення дітей використовують різні види  нескладних завдань і вправ. Це завдання на знаходження пропущеної фігури, продовження ряду фігур, на пошук чисел, відсутніх в ряду фігур.

      У логіко-математичних іграх і вправах використовуються спеціальний структурований матеріал, що дозволяє наочно уявити абстрактні поняття і відносини між ними: це геометричні форми, схеми, схеми-правила, схеми функції (обчислювальні машини).

       Інтерес до математики у старших дошкільників підтримується цікавістю самих задач, логічних питань, завдань, вправ. Логічні вправи являють собою один із засобів, за допомогою якого відбувається формування у дітей правильного мислення. Коли говорять про логічне мислення, то мають на увазі мислення, яке знаходиться в повній відповідності з об’єктивною реальністю. Логічні вправи дозволяють на доступному дітям математичному матеріалі, в опорі на життєвий досвід будувати правильні судження без попереднього теоретичного освоєння самих законів і правил логіки. У процесі логічних вправ діти практично вчаться порівнювати математичні об’єкти, виконувати найпростіші види аналізу і синтезу, встановлювати зв’язки між родовими і видовими поняттями.

     Отже, вихователь повинен пам’ятати, що в основі освітнього процесу лежить проблемно-ігрова технологія. Тому перевага віддається грі, як основному методу навчання дошкільнят, математичним розвагам, дидактичним, що розвивають, логіко-математичним іграм, ігровим вправам, експериментуванню; вирішенню творчих і проблемних завдань, а також практичної діяльності.

Інноваційна технологія “Розумні палички Кюізенера”

У дошкільній дидактиці є величезна кількість різноманітних дидактичних матеріалів. Найбільш ефективним посібником є ​​палички  Кюїзенера, розроблені бельгійським математиком для підготовки дітей до засвоєння елементарних математичних уявлень, що також розвивають творчі здібності, уяву, фантазію, здатність до моделювання і конструювання, розвивають логічне мислення, увагу, пам’ять, виховують самостійність, ініціативу, наполегливість у досягненні мети. Впровадження в освітній процес цієї методики вкрай необхідно, так як підвищує якість математичної освіти дітей дошкільного віку.

Ця методика універсальна. Її застосування не суперечить ніяким іншим методикам, а тому вона може бути використана як окремо, так і в поєднанні з іншими методиками, доповнюючи їх.

Палички Кюїзенера, як дидактичний засіб, в повній мірі відповідають специфіці особливостям елементарних математичних уявлень. Вони є багатофункціональним математичним посібником, який дозволяє «через руки» підвести до розуміння різних абстрактних понять, що формують у дошкільнят наочно – дійове  і наочно – образне  мислення.

Палички Кюїзенера призначені безпосередньо для навчання математики та пояснення математичних концепцій,  а також вони надають додатковий позитивний вплив на дитину: розвивають дрібну моторику пальців, просторове і зорове сприйняття, привчають до порядку.

Палички Кюїзенера прості і зрозумілі, роботу з ними малюки сприймають як гру.

Досвід Кюїзенера знайшов відображення в книзі ” Числа в кольорі ” (1952 р.). З математичної точки зору палички – це множина, на якій легко виявляються відносини еквівалентності і порядку. У цій безлічі приховані численні математичні ситуації. Колір і величина, моделюючи число, підводять дітей до розуміння різних абстрактних понять, що виникають у мисленні дитини природно як результат її самостійної практичної діяльності (“самостійного математичного дослідження”).

Використання “чисел в кольорі” дозволяє одночасно розвивати у дітей уявлення про число на основі рахунку і вимірювання . До висновку , що число з’являється в результаті лічби і виміру, діти приходять на базі практичної діяльності, в результаті різноманітних вправ. Як відомо, саме таке уявлення про число є найбільш повноцінним.

За допомогою кольорових паличок дітей також легко підвести до усвідомлення відносин більше-менше , більше-менше на … , навчити ділити ціле на частини і вимірювати об’єкти умовними мірками, освоїти в процесі цієї практичної діяльності деякі найпростіші види функціональної залежності, вправляти в запам’ятовуванні складу чисел з одиниць і менших чисел, підійти впритул до додавання і віднімання чисел.

Крім цього , граючи з паличками , діти освоюють такі поняття як “ліворуч”, “довга “, “між”, ” кожен”, “одна з …”, “яка-небудь “, ” бути одного і того ж кольору”, ” бути не блакитного кольору “, ” мати однакову довжину ” та ін..

Комплект складається з дерев`яних призм десяти різних кольорів і форм. Найменша призма має довжину 10 мм, є кубиком. Білий кубик – це одиниця. Рожева паличка в два рази довше, ніж білий кубик, що має форму прямокутного паралелепіпеда і є числом 2. Блакитний паличці, тобто числу 3, відповідають три кубика або білий кубик і рожева паличка.

Існують різні варіанти і модифікації наборів паличок. Вони можуть відрізнятися один від одного кольоровою гамою. Але в кожному з наборів діє правило: палички однакової довжини пофарбовані в один і той же колір і, природно, позначають одне і те ж число; чим більша довжина палички, тим більше значення того числа, яке вона виражає. Кожна паличка – це число, виражене кольором і величиною. Кольори, в які забарвлені палички, залежать від числових відносин, обумовлених простими числами першого десятка натурального ряду чисел. Вибір кольору має на меті полегшити використання комплекту. Підбір паличок в одне ” сімейство ” (клас) відбувається невипадково, а пов’язаний з певним співвідношенням їх за величиною. Наприклад, в «сімейство червоних» входять числа кратні двом , «сімейство синіх» складається з чисел, кратних трьом; числа , кратні п’яти, позначені відтінками жовтого кольору. Кубик білого кольору («сімейство білих») ціле число, яке закладається по довжині будь-якої палички, а число 7 позначено чорним кольором, утворюючи окреме «сімейство».

Ефективне застосування паличок Кюїзенера можливе в поєднанні з іншими посібниками, дидактичними матеріалами (наприклад , з логічними блоками Д’єнеша), а також і самостійно. Вони необхідні для накопичення чуттєвого досвіду, поступового переходу від матеріального до матеріалізованого, від конкретного до абстрактного, для розвитку бажання опанувати числом, рахунком, виміром, найпростішими обчисленнями, вирішення освітніх, виховних, розвиваючих завдань. Дуже важливо, що займаючись з рахунковими паличками Кюїзенера, діти на прикладі власної діяльності розуміють, що число з’являється в результаті рахунку і виміру. Тобто дитина отримує базові уявлення про числа і математику, з якими вона буде надалі працювати.

Використання ігор з кольоровими паличками Кюїзенера сприяє розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, допомагає робити багато відкриттів, ставити мету і досягати результату.

Ігрові вправи та заняття з “Розумними паличками Кюізенера”

У всьому світі широко відомий дидактичний матеріал, розроблений бельгійським математиком X. Кюїзенером.  Він призначений для навчання математики та використовується педагогами різних країн у роботі з дітьми, починаючи з молодших груп дитячого садку і закінчуючи старшими класами школи. Палички Кюїзенера називають ще кольоровими паличками, кольоровими числами, кольоровими лінієчками, рахунковими паличками.

Основні особливості цього дидактичного матеріалу – абстрактність, універсальність, висока ефективність.

Ефективне застосування паличок X. Кюїзенера можливо в поєднанні з іншими посібниками, дидактичними матеріалами, а також і самостійно. Палички, як і інші дидактичні засоби розвитку математичних уявлень у дітей, є одночасно знаряддям професійної роботи педагога та інструментом навчально-пізнавальної діяльності дитини. Велика їх роль в реалізації принципу наочності, поданні складних абстрактних математичних понять у доступній формі малюкам, в оволодінні способами дій, необхідних для виникнення у дітей елементарних математичних уявлень. Важливі вони для накопичення чуттєвого досвіду, поступового переходу від матеріального до матеріалізованого, від конкретного до абстрактного, для розвитку бажання опанувати числом, рахунком, виміром, найпростішими обчисленнями, вирішення освітніх, виховних, розвиваючих завдань і т.д.

Палички Кюїзенера, як дидактичний засіб, в повній мірі відповідають специфіці й особливостям елементарних математичних уявлень, що формуються у дошкільнят, а також їх віковим можливостям, рівню розвитку дитячого мислення, в основному наочно-дієвого і наочно-образного. У мисленні дитини відбивається перш за все те, що спочатку відбувається в практичних діях з конкретними предметами. Робота з паличками дозволяє перевести практичні, зовнішні дії у внутрішній план, створити повне, чітке і в той же час досить узагальнене уявлення про поняття.

Виникнення уявлень, як результат практичних дій дітей з предметами, виконання різноманітних практичних  операцій, які є основою для розумових дій, вироблення навичок рахунку, вимірювання, обчислень, створюють передумови для загального розумового і математичного розвитку дітей.

Освітня програма дошкільного підрозділу Білоцерківського навчально-виховного комплексу “Казка” на 2021/2022 навчальний рік